Сестры Осадченко

Светлана Осадченко Актриса Официальный сайт

artmaster — Thu, 17 Jul 2014 11:28:57 GMT

****** ШОУРИЛ *******

Добро пожаловать на первый официальный сайт юной актрисы Светланы Осадченко

http://helgaosadchenko.wix.com/svetlanaosadchenko (нас коснулись санкции)

Стипендія Ради Міністрів Автономної Республіки Крим

artmaster — Mon, 24 Sep 2012 17:22:33 GMT

Ирина Осадченко із своїми друзями запрошує на ФІНАЛ конкурсу Татли сес 2013!

Стипендия Совета Министров Автономной Республики Крым одаренным детям))) Спасибо всем, кто думает о нас!

Завдяки наполегливості та принциповості, невтомного пошуку та безмежного терпіння моїх керівників Петрової Алли Володимирівни, Польченко Олександра Олексійовича та мами))) Низький вам уклін!!!

"Україна талановита" Сорочинці

artmaster — Fri, 06 Jul 2012 09:20:31 GMT

16 серпня 2011 року Ірина Осадченко стала Головним переможцем конкурса "Україна талановита" Національного Сорочинського ярмарку. Читайте публікацію Ірини Осадченко в газеті "Кримська світлиця"

http://svitlytsia.crimea.ua/ks_27_12.pdf (сторінки 13, 14)

Сорочинський ярмарок на сучасний манер

Всім привіт! Мене звуть Ірина Осадченко. Мені 11 років і минулого року мені пощастило відвідати Сорочинський ярмарок. Можу поділитися враженнями. Цікаво?

Якщо ви зберетесь на Ярмарок, то перше цікаве - це поїзд. Можливо комусь вони вже надоїли, ці поїзди, але нам з сестрою було саме те, що треба. Хто знає мою прихильність до скалодромів, той зрозумів, що вагон ще й гарний полігон для дитини. Полазили ми із сестрою догори та вниз десь біля мільйону разів і навіть не втомились. Найближче місто до ярмарку - Миргород, де зустрічав нас Микола Васильйович Гоголь. А з Миргороду десь 30 хвилин на автобусі - і ми в Великих Сорочинцях. До ярмарку вже не тягнуться з усіх сторін вози, як у Гоголя, а з’їзжаються різного кольору та виду автомашини, як легкові, так і грузові, це залежить від товару, який буде представлений на ярмарку. Для таких, як ми, мандрівників, покупців, від автостанції Миргороду пустили окремі автобуси, щоб усі бажаючі мали змогу завітати на ярмарок.

Ми в Сорочинці не просто подивитись та прогулятись. Мене ввечері чекало справжнє випробування: ми приїхали на запрошення оргкомітету конкурсу "Україна талановита" і саме цей конкурс повинен був відкрити перший день Ярмарку, задати темп, красу та професійність Головної сцени Національного Сорочинського Ярмарку. Але про це далі і потім, а зараз ми вже зголодніли і пішли шукати щось поїсти. Що? Вареники!!! Ох, ці Сорочинські вареники. Пригадалась українська приказка: "З'їв три і морду втри!" Це мабуть чоловікам казали, бо нам досить було одного вареника, щоб наїстися.

Тепер, коли ми ситі, можна спробувати охопити всю велич Сорочинського ярмарку. Прибули ми зранку першого дня, тому людей було небагато і ми мали змогу спокійно прогулятися по центральній вулиці, роздивитись головні сценічні майданчики, прицінитися до продукції і просто фотографуватися. Перше, що побачили - це схема Ярмарку і стало зрозумілим, що 16 га це 16 га - така собі величезна громадина, в якій є ВСЕ!!! Це окреме місто! Це окрема Планета! Це щось надзвичайне!!! Безліч вишиванок, віночків, рушників. А ось такі мотанки ми робили в нашій Українській школі гімназії. Ну, майже такі... А ось Золотий Млин, біля якого один із розважальних майданчиків. А ось два хлопця у костюмах, але фото разом з ними не безкоштовне - 10 грн. Підемо далі, нехай вони за нами ходять, щоб сфотографуватися. Ще одна сцена біля хати Хіврі, поряд багато яскравих соняшників. Це гарний будиночок під стріхою, яка вражає. Недалечко - часовенка, дуже тендітна, але величава. Вона освячена була в 2003 році на честь і пам'ять Святих Апостолів Петра і Павла. Молимось за всіх нас, всіх хто поряд, всіх кто далеко, за всю Україну. Вона навкруги - Україна наша. Ці невелички хатинки, від яких віє любов'ю та щирістью. Україна, яка потопає в духм'яних, яскравих квітах. Україна, яка має цих талановитих людей, які зробили і привезли сюди свої вироби. К слову, на ярмарку, якщо ви знову зголодніли, бо час летить непомітно, вам не дадуть загинути: можно багато чого скуштувати, і вироби з тіста, ковбасні квіти, халву та джерельної води.

Оце так зустріч!!! Готуючись до поїздки ми завжди передивляємось вдома багато різного матеріалу того місця, куди їдемо. Цю бабусю-Ягусю ми бачили ще вдома, на відео попередніх років. І як чудово було зустріти її у Японсько-Українському центрі Ярмарку. Хто читав Гоголя, той знає , що немає ярмарку без нечистої сили. Ось і чортяка, ще й потяка... По великому секрету розповім, що ця парочка майже найвідоміша на Ярмарку. Вони з першого дня з'являються на перших сторінках місцевих газет і не тільки місцевих... Ну і звичайно, за фото з такими мега Зірками треба платити. Але бабуся Ягуся відчула нашу справжню українську душу і грошей не взяла. Чортяка був якийсь сором'язливий, хоча Я була не проти з ним побалакати. А бабуся стала чіплятись саме до мене, пропонувати якісь дурниці, і ми змушені були регочачи тікати. Тьфу, тьфу, тьфу, на всякий випадок))).

Шкода, але день згасав, а попереду нас чекала вона, чарівна красуня - Головна сцена. Ще поки по ній бігають якісь люди, готують апаратуру, поки ще вона така тиха і спокійна, але ми знаємо, що вона прокинеться за пару годин і вже не стихатиме до 21 серпня. Що то воно буде? Хто стане переможцем цього вечора, чи зустріне глядач ласкаво, або не дуже.... Годі гадати! Оргкомітет оголосив послідовність номерів... Свято починається...

На початку концерту стало зрозуміло, що найбільше, як завжди, вокалістів. Декламаторів, виконавців народної пісні мало. Конкурсанти всі із різних куточків України, найвіддаленіші це Сімферополь та Львів, немає жодних рамок на вік виконавців і кількість учасників груп. Це особливий конкурс, коли в першому турі мають змогу виступити представники будь яких жанрів, головне, щоб їх виступ відповідав назві та ідеї конкурса "Україна талановита" і, звичайно, мав допуск оргкомітету. Хочу відзначити, що дівчата віку від 8 років мені здались дуже сильними конкурентами. Учасники більш дорослі теж гарно виступали, але вони найбільші і від них хочеться почути, чи побачити щось надзвичайне, щось неперевершене. А коли виходять малі і тримаються так, що нібито немає внутрішнього хвилювання, нібито немає взагалі конкурсу, чи великої кількості слухачів навкруги… И ось закінчився другий тур. Оголошують переможця …… І переможницею Всеукраїнського конкурсу « Україна талановита» стала Осадченко Ірина, тобто Я! А подарували мені Головний Приз - великий дерев’яний глечик весь прикрашений яскравими квітами, саме такий, що мені сподобався вранці на ярмарку, а на кришці, крім квітів, великий круглий символ Національного Сорочинського Ярмарку. А от що лежало у цьому глечику, того я вам не скажу. Їдьте, перемагайте, то й дізнаєтесь.

Другий день ярмарку почався з того, що ми навідалися до футбольного поля. Ще з вечора ми запам'ятали містечко, на якому, за звичаєм, красуються переможці. Вчора сміливості було недостатньо, щоб забратись на нього, були побоювання, що такі передчасні дії можуть налякати нашу вдачу. Всі говорять: "Не кажи ГОП!!!". Сьогодні, 17 серпня 2011 року, зранку, я вже сміливо полізла на саме верхнє місце, бо здобула його вночі в важкій, але чесній боротьбі. Ба! Я на місці ПЕРЕМОЖЦЯ!!! Круто як! Поряд розташувалась не менш цікава споруда - "тренувальний снаряд пожежників" - ми собі так назвали це незвичайне місце. Зроблено воно було із залізних труб та багатьох автоколес, а для ускладнення задачі подолання цієї перешкоди деякі колеса обертались і були дуже рухомі. Але все вище перераховане і є описом дитячої мрії, тому Ярмарок просто продовжував гомоніти десь недалечко, а ми не менш ніж годину провели із сестрою Світланою на цій цікавій споруді. Ми ще не починали дослідження, яке воно село - Великі Сорочинці, але огроменна кількість велосипедів підказувала, що село велике і саме тому всі місцеві так їх полюбляють. Ми не помилились, але про це потім. Добряче нагулявшись, ми пригадали, що саме сьогодні відбудеться урочисте відкриття Ярмарку, чекають навіть президента, тому попрямували до центру подій.

Сьогодні Ярмарок нас зустрів у зовсім іншому обличчі. Мабуть не тільки ми читаємо Программу... Народу наїхало - тьма. До сцени Хіврі, на якій саме відбувалось відкриття, прийшлось прямо пробиватись крізь натовп. По дорозі ми роздивлялись безмірну кількість людей, вдягнених у національний одяг. Всі ці люди були такі різні, неповторні, але в кожного був куточок українського - в кого у вигляді віночка, в кого у вигляді сорочки, в кого в балачках. Думаю про відкриття краще напише перша лінія глядачів - Пресса, її тут було навіть забагато, можливо щось побачили і сотня гостей під навесами, всі ж інші, особливо такі малі, як ми, могли тільки чути привітання та пісні. А вже коли повели волів, то ми взагалі пішли подалі - худоба все таки, не бачила ніколи такої кількості людей, ще злякається. Та й міліціанти, яких було ого-го попереджали: "Відійдіть подалі для вашої ж безпеки". Подалі було те ж непогано - почали працювати майстер-класи. Тут і плетіння з лози, і малювання на склі, бодіарт, мотанки, вишивки, настанови кухарів... На деякий час ми пропали тут. А потім під сусідним навесом впізнали Котигорошка та Сонечко – це були організатори вчорашнього конкурсу, тепер в них була інша задача – організація ігр із малюками... Нас признали і дозволили навіть провести парочку конкурсів із дітьми. Було весело.

Після обіду відкрили українське подвір'я, до якого вчора не дозволяли навіть підійти... чекали на Сорочинському Ярмарку Президента, мабуть. Як же тут цікаво... І головне ми із сестрою так гарно себе почували в цій українській хаті, так нам було затишно сидіти біля віконець, так м'яко ступати по полиці, вкритій травою, так зручно і так по-домашньому... Головний секрет ми так і не дізнались... так хотілось зазирнути у величезну скриню, в якій мабуть готували придане для молодої, чи просто щось ховали. Скриня була зачинена( Виходити з хати, з подвір'я не хотілось. В такі хвилини чітко розумієш, що то в тобі говорить твоє справжнє коріння - Миколаївська область, звідки бабуся. В неї там вдома була саме така піч із спальною коморою, на яку мама маленькою лягала спати. В цьому місці так гарно розумієш, що не потрібні всі ті блага технічного прогресу для звичайного щастя людини.

Це був гарний і щасливий день. Піздно ввечері нас чекала зустріч із ще однією українською душею. Якщо вчора на Головній сцені Головною стала Ірина Осадченко, то сьогодні на ній буде справжньою Хазяйкою вже дуже відома співачка Еріка. Еріка, як і Я, може заспівати акапелла та взагалі виросла із українською народною піснею.

Концерт був вдалий, яскравий, живий. Після концерту, коли Еріка через паркан роздавала прихильницям свої фотокартки, охорона пропустила до неї лише одну людину - мене (head-лайнера вчорашнього вечора), бо охорона теж люди, дивились концерт і впізнали. А нагородою мені стало дуже здивоване обличчя Еріки, коли я подарували їй власний диск, щира подяка та поцілунок у щічку)))

Прокинулися ми дуже рано, десь біля четвертої години. Вийшли до двору. Вважали, що почуємо тишу, якої не буває в місті. Почули. Сорочинський ярмарок гомонів і в ночі. Не так, як вдень. Сусіди казали, що було так гарно чути все, що відбувалось на Головній сцені, що можна було розібрати слова пісень. Зараз розібрати слова було неможливо, але гуло дуже голосно. Ми поспівчували тим багатьом людям, які поселилися на самому ярмарку в туристичних наметах, і пішли спати далі. Це гарний відпочинок - нікуди не поспішаєш в ранці, ніхто тебе не будить, але є багато людей, які не витримують і пару годин на великому ринку, не те, щоб декілька днів.

Для третього дня в нас була особлива задача. У всіх рекламних роликах казали, що площа Ярмарку 16 га. Ми зрозуміли, що це дуже багато, тому що за два дні так і не побачили кінця-краю. От і націлились саме сьогодні знайти таки кінець. Наші сусіди з Луцьку нас підтримали тим, що запевнили: "Він таки є. Ми його бачили... " З ранку нас чекав справді великий подарунок. Подарунок долі? Та ні... Нас чекав сам Микола Васильйович Гоголь при вході на Ярмарок. А ще через півгодини ще один Микола Васильйович Гоголь. Хто з них справжній ми не стали дізнаватися, бо як відомо, без нечистої сили немає Ярмарку. Краще не лізти в цю тему. Головне, що грошей за фото вони не просили, на відміну від великої кількості козаків, які позували тільки за гроші. Як тільки заходиш на Ярмарок, то потрапляєш у саме серце України. Тут така безліч яскраво вдягнених людей, така велика кількість кольорів, а скільки в людях драйву, гумору та позитиву... просто неможливо уявити. Все це разом постійно рухається, змінюється, грає і співає все, що може давати звуки.

Скільки не ходиш по Ярмарку, знову і знову знаходиш щось таке, чого вчора не бачив. Здається були вже тут, але знов щось новеньке. Час минає непомітно. Ось вже і зголодніли. На Ярмарку продумано все. З голоду впасти тобі не дадуть. Тут на кожному кроці, то сухарики можна скуштувати, то більше десяти видів солодощів, правіше - запивай водичкою: талою чи мінеральною, наліво - величезні маслини, і всюди хлібні вироби. Тільки за умови, що ти все це будеш куштувати, достаньо сил в тебе буде, щоб дійти до кінця. Ось він Млин!!! В ночі він яскраво заграє. А зараз стоїть собі непомітний і не знає скільки людей поїхало звідси, а так і не побачило "Кінця-краю". Програма виконана. Але не цілковито. Гоголівські герої, яких ми зустрічали скрізь, постійно нагадували нам, що Великі Сорочинці відомі не тільки своїм ярмарком... Не зможемо ми поїхати звідси, якщо не побачимо Церкву, в якій хрестили відомого письменника, та його музей.

Прогулянка по селу була приємною. Всюди багато квітів, багато берізок. Місцеві пішки майже не ходять. Всі на велосипедах, бо село витягнуте вздовж центральної вулиці. Щось нам підказало трішки повернути наліво і ми знайшли річку Псел, але підійти в цьому місці не можливо, будемо шукати інше. Ось і Музей Миколи Васильйовича Гоголя. Він просто потопає у чорнобривцях. Але теж не сьогодні. Завтра велике церковне свято - Медовий Спас, тому ми поспішаємо на службу у Спасо-Преображенську церкву. Вона збудована 1732 року гетьманом Данилом Апостолом, який у ній і похований.

«Церква відзначається багатством декоративного оформлення фасадів у стилі українського бароко. Центральна дільниця храму увінчана багатозаломною банею на 12-гранному світловому барабані. В інтер'єрі панує унікальний дерев'яний 7-ярусний різьблений іконостас, утворений трьома іконостасами, які містять 113 ікон (розміри іконостасу: ширина - 22 м, висота - 18 м). На стіні бабинця — герб гетьмана Данила Апостола. 22 березня (3 квітня) 1809 року тут хрестили майбутнього великого письменника Миколу Гоголя.» Оце все написано у всіх довідниках в інтернеті. А на ділі ми побачили, що балачки хазяїв дому, в яких ми зупинилися, є правдою. Час стер багато зображень у старовинній церкві. Будівля виглядає дуже гарно, а унікальний іконостас потребує реставрації, аж кричить. Позолоти майже не лишилось. У деяких місцях різьба просто відходить лахміттям. Зрозуміло, чого у місцевих жителів болить за стан храму. Цікаво, що дзвіниця розташована окремо, поряд із церквою. Ми не спізнилися. Маємо можливість побувати на службі перед Святом у такому духовному місці.

Після служби ми пішли шукати садибу "Хутор Гоголя". Він був недалечко. Реклама на вході пообіцяла, що страви будуть смачні, ми повірили, зробили замовлення, а самі пішли роздивлятись навкруги. Ми не знаємо, чи сподобалось тут жити тим людям, хто зупинився на декілька днів у цих українських хатах, але ми провели час бездоганно. Тут все таке справжнє, зроблено з душею та любов'ю. Тут затишно і таємниче. Річка Псел зробила поворот і ми відкрили її для себе там, де не очікували. Вона манить і лякає одночасно. Так багато вражень, так багато різних емоцій... пішли краще їсти. Реклама набрехала – було не смачно. Але настрій наш не впав, навчаться, мабуть і готувати колись, не все ж відразу вдається на "відмінно". Вже сідає сонечко, день згасає. А на нас чекає зустріч із Head-лайнером Головної сцени цього вечора - гуртами "Астарт" і "НеДіля". А це ще що за позивні??? Муууу- Муууу - Му-у-у-у-уу! Це коров женуть по вулиці до дому. "Мілкі-веу! Мілкі-вей!!!" - кричимо! Вибігаємо на вулицю і бачимо: " Не мілкі вей! А міни - веу!!!" Вся вулиця, як мінне поле! Скачучи і регочачи крізь село знов на Ярмарок!!!!

Ось і настало дев'ятнадцяте серпня - Медовий Спас. З ранку ми пішли до церкви і по дорозі зустрічали багато родин, які теж прямували до Собору і несли із собою у кошиках, покритих вишитими рушниками, щось смачненьке... медок мабуть. Але, на наш погляд, людей було небагато, якщо пригадати, що на відстані всього один кілометр гуде мілліонний ярмарок. Після ранкової святкової служби ми відправились до Музея Миколи Васильйовича Гоголя. Теріторія музея просто потопає у квітах, не просто квітах - це чорнобривці! Їх така безмежна кількість, що навіть мама не змогла пригадати де ще за своє життя вона бачили таке яскраве померанчеве диво. Спочатку ми прогулялись вкруг музею. Світлані сподовався якийсь сарай і вона попросили фото саме на цьому фоні. Потім ми з'ясували, що це будинок 18 сторіччя, історична цінність. Соромно…

Нагадаю, ми вже відпочиваємо у Сорочинцях четверту добу, тому багато чого чули про цей Музей. Ми взагалі вже вирішили, що до музею не потрапимо, бо він просто зачинений. Місцеві жителі, хазяйка, в якої ми поселилися розказали, що не розуміють, чому саме в період, коли в Сорочинцях безліч народу, який і подивитись рад і заплатити кошти, саме в цей період музей зачиняють на реконструкцію. І реставрують його вже не один рік, і якось повільно і незрозуміло. Почувши такі розмови і розчарування людей, які мріяли побачити музей (наприклад, для вчителя української літератури це справжнє розчарування), ми вже викреслили цей пункт із своїх планів. Тільки завдяки тому, що Музей розташован по дорозі до церкви, ми і побачили, що калітка та двері відчинені. Вхід в 3 грн нас здивував. Таких цін вже просто немає... Але коли ми зайшли, то стало зрозуміло, що зали напівпорожні, майже зовсім відсутні речі письменника, тільки сучасні художні твори, твори майстрів по дереву та вишивальниць. Але як би мало не було експонатів, ми були дуже уважні і так приємно було побачити фото бюсту Гоголя у місті Саки. Саки - це наше родинне бабусеве містечко, в якому ми часто буваємо і дуже його любимо. В парку санаторія міста Саки саме і знаходиться цей бюст. Отож, настрій не зіпсувався, стало лиш гірко від того, що Музей може попасти на перше місце в конкурсі "Формальних музеїв".

Вчора від сусідів по поселенню ми почули, що вони ходили на місцевий пляж. І нам треба... Пішли шукати. Нас постійно дивували місцеві двори - паркани відрізнялись один від одного і були неповторні, турботліві руки хазяїв зробили із парканів витвори мистецтва, тут зображена річка , млин, а на іншому квіти і птахи, а он прямо на дорогу звисають кабаки. Ми знайшли міст, який бачили вчора із «Хутора Гоголя». Річка Псел дуже красива і таємнича. Неможливо залишитись байдужим. Не дивно, що на багато творів надихала авторів сама така ріка. Пішли ближче. Пляж ми знайшли. Звичайно, він не нагадав нам ті морські пляжі, до яких ми звикли в Криму. Купатись ми теж ненаважились... навкруги тихо, жодної душі... багато кинутих домівок, в яких колись жили люди, а зараз вони покосились, а в деяких впав дах. Вода в річці тепла - манить, риби – повно, а вперед подивишься - зелено і дна не видно. Краще побігаємо за жабами, та й годі.

Ярмарок, як завжди здивував нас новими цікавинками. Ми знайшли місце, де гончари навчали людей робити посуд, де хлопчатам дозволено було роздувати міхи і робити ковані витвори. Нам дозволили залізти на дерев'яний мопед і, звичайно, ми не змогли утриматись і купили у виробника найбільшої жилетки і собі одненьку маленьку для зимових українських свят і холодів. Здійснилась моя мрія покорити вершину на скалодрому. Без зайвого хвастовства скажемо, що пускати мене туди не хотіли, бо МАЛА ще. А коли я піднялась, жодного разу не зірвалась - похвалили - приємно). Вже досить втомлені послухали гастролерів з індійськими піснями, напилися Миргородської і пішли додому відпочивати, бо ввечері великий виступ гурту "ТНМК". Для тих, кто не знає це "Танок на майдані Конго". Але це ввечері.

«Танки» не розчарували, співали «наживо». Мені ще до них вчитись і вчитись. Коли закінчився виступ, ми хотіли лише одного - опинитися у теплій постелі, тому втомлені, але веселі, пошкандибали до дому. Як і кожного вечора по центральній вулиці нас супроводжувала ціла армія міліціантів, да і люди бігали туди – сюди, ми засинали, але Сорочинці продовжували своє життя згідно із програмою ярмарку.

Ось і все. Останній день. Ярмарок замітно попустішав. Розпродались підприємства, скупились гості. Хазяйка вмовляє: «Залишайтесь, ввечері все будуть віддавати даром, бо людей все менше і менше, останній розпродаж». Але нам пора додому. Ми все побачили, всюди зазирнули. На останок завітали до ярмаркового ставка. Невеличкий, скритий деревами, наявність води видає тільки дерев’яний місток, який теж трудно побачити, бо він увішан вишиванками та рушниками. У такому ставку мабуть живуть Русалки. Кидаємо монети, щоб повернутись… Чекаємо автобус. Мовчимо. Було так весело і гарно, а стало якось сумно. Сум від того, що кожний третій дім – кинутий. Від того, що через два дні нікому буде ганяти гусей, які плещуться в калюжі в кожному провулку. А може просто сумно покидати старовинну казки, прожиту на сучасний манер. Мовчимо...

… Минув майже рік. Серце кричить – хочу знов у яскраву неповторну подорож. А може Русалки кличуть?

Ірина Осадченко, Сорочинці - Сімферополь

Червона Рута

artmaster — Wed, 27 Jun 2012 14:37:03 GMT

Думаю, якщо Ви тут, то бажаєте конкретики. Ось Вам адреса сайту - Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики «Червона рута» http://www.chervonaruta.info

А далі, якщо Вам цікаво, ми розповімо про те, що сами бачили, коли брали участь у конкурсі. Нас зацікавило питання - коли і де була розпочата робота конкурсу. Перший фестиваль «Червона Рута» відбувся 17-24 вересня 1989 року у м. Чернівці. Ми дізнались, що було багато суперечок, що до місця проведення фестивалю. І побувавши двічі на відбіркових регіональних турах конкурсу схиляємось до тієї думки, що треба було залишити конкурс у місті Чернівці. Так, дуже гарно, коли у твій регіон, або у твоє місто приїзджає відбіркове журі, але люди швидко звикають до гарного. Не має в конкурсантів тієї жаги до перемоги, відчуття необхідності пошуку свого власного обличчя в творчості. Інколи здається, що люди просто їхали з пляжу (це така Кримська особливість) і як були, і в чому були завітали на свято пісні. Вражає терплячість суддів, які змушені серед гори камінців відшукати того єдиного алмаза.

Привітали учасників фестивалю в Сімферополі Виконавчий директор фестивалю "Червона Рута" Мирослав Мельник та Завідуюча сектором народної та національної культурної політики Міністерства культури АР Крим Тамара Маркова.

Першими виступали конкурсанти в номінації "Автентичний фольклор". Переможцями відбіркового етапу , які будуть мати змогу змагатися у наступному турі, стали Анастасія Полетнєва, фольклорний ансамбль "Радониця" (старша група), м. Сімферополь, та фольклорний колектив "Любисток", м. Керч. Це ті виконавці, яких відзначило журі, і які саме правильно зрозуміли ті суттєві характеристики, які вкладаються у номінацію "Автентичний фольклор". Нас цікавить саме ця номінація, бо в ній у складі фольклорного ансамбля "Радониця" виступали Ірина та Світлана Осадченко. Після змагань організатори конкурсу, як і в попередньому конкурсному відборі, провели майстер-клас для всіх бажаючих. Особливо запамятались слова доктора філологічних наук Віктора Володимировича Мержвинського: "Аж страшно, наскільки люди не розуміють, що таке автентичний фольклор". Скажу відразу, що до колективу "Радониця", то наш керівник Полетнєва Олена Миколаївна є саме тою людиною, яка роз'яснює це поняття вокалістам. Олена Миколаївна знає специфіку цієї номінації найкраще в Криму не тільки завдяки власній професійній освіті, а й тому, що саме фольклорний ансамбль "Радониця" у 2011 році став дипломантом конкурсу "Червона рута" і був присутній в Києві на фінальних виступах. І саме там найкраще можна було побачити автентиків із різних регіонів України. Дуже часто вокальні колективи та виконавці сприймають автентичний фольклор, як українську народну пісню, яка звучить в нас із радянських часів. Я, наприклад, пам'ятаю як співали українські пісні під баян, коли йшли на парад з маминим підприємством. На майстер-класі журі терпляче роз'яснювало, що то є радянський фольклор. А Україна з кожним роком втрачає саме автентику, тобто тих бабусь і дідусів, які несуть із покоління в покоління традиційний першоджерельний український спів. На великий жаль, наша родина не була присутня на фінальному концерті "Червона рута - 2011", бо Ірина Осадченко саме в той день і час змагалась у Полтаві на Всеукраїнському конкурсі, присвяченому Остапу Вишні. В нас вдома лежали диски із записами автентичної музики, які організатори роздавали на попередньому майстер-класі. Але весь цей рік при спробі прослухати ці диски, ми швидко втомлювались, не розуміли багатьох слів, тобто просто не були готові до сприйняття цієї музики. Цього року ми подорослішали і журі своїми поясненнями, зауваженнями достукалось до наших сердець, і наступні дні після відбіркового конкурсу фестивалю "Червона рута" ми просто не могли відірватись від цих дисків. Тільки тепер стає насправді зрозуміло, яке це велике завдання і яка відповідальність лежить саме на нас, що до збереження нашої української культури.

Не можу не вказати посилання на матеріал про конкурсний відбір фестивалю "Червона рута" у Сімферополі, надрукований в газеті "Кримська світлиця": http://svitlytsia.crimea.ua/ks_26_12.pdf (сторінки 1 та 4). На першу сторінку попала наша Світлана Осадченко, а на четвертій Ірина Осадченко разом із дівчиною)

Цікавим для нас став виступ кобзаря Володимира із міста Ялта, який почав шлях по відновленню кобзарства в Криму. Хай в нього все вийде!

Відео з відбору приводиться у дуже урізаному вигляді з цілью збереження конкурсного матеріалу:

А наступного дня ми і наш керівник Полетнєва Олена Миколаївна відправились до міста Севастополь на відбірковий місцевий тур. Зареєструвався у номінації "Автентичний фольклор" аж ОДИН претендент - дует бандуристів, які теж поки що не дуже розуміли, куди саме вони прийшли. Анастасія Полетнєва, Ірина та Світлана Осадченко спеціально прибули у Севастополь, щоб на собі спробувати пояснити вокалістам про що взагалі йдеться. Полетнєва Олена Миколаївна дуже терпляче все роз'яснювала. Останнім, кого чекали на майстер-клас, був гурт "Чарівниці". Теплилась надія на те, що у Севастополі, ми знайдемо людей, які відгукнуться. Так і сталося. Коли дівчата із фольклорного ансамблю "Радониця" заспівали, одна із жінок гурту ледве не заплакала і почала згадувати, які пісні співали у її рідному селі, коли видавали дівчину заміж. Поступово пригадувала вона, що саме робили батьки нареченої, які велись приготування і кожна дія супроводжувалась співом. Це був незабутній і дуже зворушливий майстер-клас. Жінки пригадали те, що вже майже забули. А наші дівчата побачили на свої очі те, що треба відроджувати, шукати, записувати, переспівувати. Тож залишається тільки побажати всім нам не забувати своїх істоків, бо як їх не забиває міська суєта повсякденного життя, але тільки-но зазвучить ісконна українська мелодія, то й слів не треба, душа крається. Дякуємо всім за фестиваль "Червона рута" і готуємось до наступного етапу конкурсу.

Всі, хто хоче приєднатись до відродження автентичної української пісні, або прийняти участь у змаганнях в цій номінації пропонуємо уважно прочитати настанови фестивалю "Червона рута"

http://www.chervonaruta.info/info.php?category=235

Возрождение духовных семейных традиций

artmaster — Thu, 08 Mar 2012 08:09:57 GMT

Управление образования Симферопольского городского совета и Симферопольская и Крымская епархия утвердили программу совместной деятельности «Возрождение духовных ценностей семьи». В рамках этой программы действует ежегодный конкурс «Возрождение духовных семейных традиций», старт которому был положен в 2010-2011 учебном году.
Мир семейных ценностей, домашние праздники и будни, хроника повседневности – главный предмет данного конкурса.

Основная цель конкурса – нравственное воспитание учащейся молодежи, популяризация семейных ценностей, гармоничных семейных отношений, родительского долга и авторитета.

Ірина Осадченко вперше брала участь у цьому конкурсі і отримала 1 місце у номінації "Народний вокал". Вітаємо!

Згідно з умовами конкурсу переможці, які отримали Дипломи 1 ступеню, відвідають пам'ятні місця Греції в рамках паломницької поїздки влітку 2012 року.

Найцікавіше, що наступного дня в змаганні серед колективів фольклорний ансамбль "Радоніца" отримав Гран-Прі! Це означає тільки одне - українські пісні, духовна музика, слов'янські обрядові хороводи цього року будуть здивовувати, надихати на творчість, додавати енергетики на землях Греції.

* * *

В Крымской столице начался городской конкурс «Возрождение духовных семейных традиций»
06.03.2012 | Собств. инф. | События

5 марта 2012 года в Симферополе стартовал городской конкурс «Возрождение духовных семейных традиций», проводимый в рамках совместной программы по взаимодействию Симферопольской и Крымской епархии с Управлением образования Симферопольского городского совета.

Конкурс «Возрождение духовных семейных традиций» будет проходить в несколько этапов и включать разные номинации.

Так, 5–6 марта 2012 года в актовом зале ОШ № 23 прошёл первый этап конкурса «Возрождение духовных семейных традиций» в номинации «Вокал». В нём приняли участие вокалисты и хоровые коллективы школ города.

Реализация концепции Государственной программы работы с одарённой молодёжью; нравственное и эстетическое воспитание детей и подростков; раскрытие творческого потенциала не только солистов-вокалистов, но и участников хоровых, вокальных и фольклорных коллективов общеобразовательных школ и внешкольных заведений города Симферополя — вот задачи, которые поставили перед собой для решения организаторы конкурса.

В номинации принимали участие следующие возрастные категории: Вокальное пение: первая возрастная категория — 5–10 лет, вторая — 11–13 лет, третья — 14–18 лет; хоровые коллективы: младшая группа — 5–10 лет, средняя — 11–13 лет и старшая группа — 14–18 лет.

За десять дней до начала конкурса в Симферопольский городской методический центр большинство школ города подали заявки на участие.

На конкурс подавалось только одно произведение, соответствующее возрастным и творческим возможностям исполнителей.

В состав жюри вошли: методист Симферопольского городского методического центра Влада Владимировна Каменецкая, руководитель епархиального отдела по работе с родителями протоиерей Сергий Ельников, методист Симферопольской и Крымской епархии Татьяна Петровна Макарова, учительница музыки ОШ № 23 Людмила Евгеньевна Рымарь, Гульнара Наримановна Азизова, учительница музыки ОШ № 33 и Маргарита Григорьевна Федоренко, организатор ОШ № 12.

Перед началом мероприятия протоиерей Сергий Ельников по благословению Митрополита Симферопольского и Крымского Лазаря поприветствовал организаторов, участников и гостей конкурса, благословив всех на добрые дела.

Ребята выступали в жанре эстрадной или народной песни (по выбору).

Так, 5 марта выступило 50 вокалистов — школьников симферопольских школ, 6 марта — 20 хоровых коллективов.

Критерии, по которым жюри оценивало выступления включали: исполнительское мастерство коллектива или вокалиста, режиссура номера, сценическая культура исполнителя, соответствие репертуара возрастным особенностям участников, соответствие репертуара тематике конкурса, музыкальность, артистизм, художественная трактовка образа.

Победителей наградили дипломами и грамотами Управления образования Симферопольского городского совета и ценными подарками от Симферопольской и Крымской епархии. Вручали награды — методист Симферопольского городского методического центра Влада Владимировна Каменецкая и методист Симферопольской и Крымской епархии Татьяна Петровна Макарова. По благословению Правящего Архиерея все дети, занявшие призовые места будут награждены паломнической поездкой по святым местам Греции. Также лучшие из участников будут приглашены для выступлений во время музыкальных пауз на V Международном конкурсе школьников-знатоков Основ православной культуры «Зерно Истины». Конкурс «Зерно Истины» будет проходить в середине сентября 2012 года по благословению Высокопреосвященнейшего Лазаря, Митрополита Симферопольского и Крымского в Черноморском районе АР Крым. Организация конкурса осуществляется Симферопольской и Крымской епархией при совместном сотрудничестве с Министерством образования и науки, молодёжи и спорта Автономной Республики Крым, Гостелерадиокомпанией «Крым», при поддержке благотворительного фонда Святого преподобного Серафима Саровского (Нижний Новгород РФ) и гостиничного комплекса Замок «Викинг» (Черноморский район АРК).

В дальнейшем городской конкурс Возрождение духовных семейных традиций» будет проходить по следующим номинациям:
«Рисунок» и «Фотография».
Выставка работ состоится 23 марта 2012 года в ОШ № 33.
«Сочинение», «Рассказ и стихотворение», «Родословная моей семьи».
Подведение итогов планируется провести 27 марта 2012 года в 15 часов в Симферопольском городском методическом центре, а лучшие работы по благословению Митрополита Симферопольского и Крымского Лазаря будут опубликованы в газете «Таврида Православная».
31 марта 2012 года в Крымской столице пройдут спортивные соревнования среди семей учащихся школ (в УВК «Сад-школа» «Алые паруса») и семей дошкольников (в ДУУ № 102 «Рябинушка») — «Папа, мама, я — дружная семья».

Цель и задачи проведения соревнований — формирование здорового образа жизни, воспитание физической культуры и нравственной сплочённости семьи, развитие спортивных и двигательных навыков у детей и взрослых.

В соревнованиях примут участие команды из 3-х человек: папа, мама и ребёнок в возрасте с 7 до 10 лет (учащийся в школе); с 4 до 6 лет — воспитанник дошкольного учреждения.

Соревнования — командные. Команды-призёры будут награждены грамотами и ценными призами.

Подведение итогов конкурса «Возрождение духовных семейных традиций» и награждение победителей планируется провести 28 апреля 2012 года в УВК «Таврическая школа-гимназия № 20» во время традиционной встрече православных педагогов на Пасхальных педагогических чтениях.

Людмила Тихомирова источник: http://www.crimea.orthodoxy.su/Chronica/2012-03-06.Konkurs.html

фоторепортаж конкурса:

http://www.crimea.orthodoxy.su/PhotoAlbum/2012-03-05.Konkurs-Vokal.html

Світлана Осадченко у ЗМІ

artmaster — Mon, 27 Feb 2012 20:01:27 GMT

Мій перший вірш на TV)

КУЛЬБАБКИ

На леваду я пішла б,

Ціла купа там кульбаб –

Ніби сонечка малі

посідали на землі.

Я нарвала б тих квіток,

Та сплела б собі вінок,

Щоб і я була в вінку,

Наче квітка на лужку.

Тільки вранці квіти всі

Умиваються в росі,

Росяна травичка –

Змокнуть черевички.

Про перемогу Світлани Осадченко (5 років) в конкурсі "Ми - діти твої, Україно!", 1 місце, 2011 р.

http://ru.calameo.com/read/000607268180962be18f9 (стор. 3)

а також http://svitlytsia.crimea.ua/ks_50_52_11.pdf (стор. 6)

Дивіться відеозвіт за адресою

http://youtu.be/yfUuTdbUA40 на нашому відеоканалі)

Як завжди, учні зразкової театральної студії "Світанок", були найактивнішими та найпідготовленішими на конкурсі. В репертуарі студійцев багато творів як класичних авторів, так і сучасних. Боротьба була запекла. Найважче було журі з визначенням переможців. Але вони впорались. А ми зраділи)))

І на останок маленький секрет: Світлані дозволили прийняти участь у конкурсі в молодшій віковій категорії 7-10 років (а їй лише П'ЯТЬ!). Дозволили спробувати, дозволили придивитись. А вона, мала, не розгубилась і отримала в своїй першій спробі своє 1 місце в номінації "Декламування". Так тримати!!!

Конкурс солістів вокалістів "Ассоль"

artmaster — Tue, 21 Feb 2012 19:15:02 GMT

Смотрите видео финала конкурса:

НОВИНИ ТЕАТРАЛЬНОЇ СТУДІЇ "СВІТАНОК"

artmaster — Sat, 18 Feb 2012 19:33:02 GMT

Новини із життя зразкової театральної студії "Світанок" завжди можна дізнатися за адресою:

http://vk.com/feed#/club7415739

НОВИНИ ФОЛЬКЛОРНОГО АНСАМБЛЯ

artmaster — Sat, 18 Feb 2012 19:28:36 GMT

Масляний тиждень випав у цьому році з 20 лютого по 26 лютого. Мені здається, що святкування та відродження традицій цього тиждня з кожним роком поширюється.

Фольклорний ансамбль "Радоніца" (керівник Полетнєва Олена) був спеціальним гостем у Російському культурному центрі.

http://www.ruscultura.info/

http://www.ruscultura.info/news.php?point=228 (репортаж о концерті)

Та не просто спеціальним гостем, вони навіть підготували велику спільну програму з РКЦ. Люди, які зібрались на святкуванні, не тільки дізнались про назву кожного дня Масляного тиждня і зустрілись із справжньою живою Матрьошкою, а стали частиною великого дійства. В залі лунали народні пісні, дівчата водили хороводи, а потім всі бажаючі могли робити це разом із фольклорним ансамблем "Радоніца". Публіка була здивована не тільки майстерністю виконання пісень та їх незвичайними формами, а й артистизмом та професійністю таких юних дарувань. Кожен, хто взяв участь у хороводі, відзначив, що він наповнює особливою енергетикою та позитивним настроєм, надає сили.

Особливої уваги потребують три пари ведучіх (хлопчик та дівчинка) вік яких 6 - 11 років. Вони були дуже цікавими та несподіванними (Владе - привіт!!!:)))) Серед ведучіх були і Ірина та Світлана Осадченко. Наші ведучі були практично викликом великим парам ведучіх, таких як Сергій Лазарев та Лєра Кудрявцева, або Ксенія Собчак та Іван Ургант, або Маша Єфросініна та Андрій Доманський. Нехай побоюються - зміна росте!

Світлана Осадченко виконала пісню "Как у нашей Дуні". По великому секрету додам, що вже скоро вона вже зовсім гарно вивчить текст та не буде плутать як звуть тварин в її дворі)))

МАСЛЯНА ПРИЙШЛА!!!!

Новини фольклорного ансамбля "Радоніца" завжди можна дізнатися за адресою:

http://vk.com/feed#/folk.ans.radonitsa або http://radonitsa.hiblogger.net/

НАШІ КЕРІВНИКИ

artmaster — Fri, 17 Feb 2012 20:17:28 GMT

Мені здається, що ми дізнались одними з перших про нагороду, яку отримав наш керівник Олександр Олександрович Польченко. Одними з перших, бо тільки сьогодні про його нагороду написала люба нам газета "Кримська світлиця". А саме:

Олександр Польченко - лауреат премії імені Дмитра Нитченка 2012 року.

Наш земляк, наш керівник, тележурналіст Олександр Польченко, автор і реалізатор численних українських проектів на кримському телебаченні, в тому числі в яких Ірина та Світлана Осадченко та багато учнів театральної студії "Світанок" мали змогу попрацювати - "Чарівний кужелик", "Рідна хата", просто щира та віддана своїй справі людина.

Щиро вітаємо пана Олександра з цією заслуженою відзнакою і бажаємо йому нових творчих звершень на благо нашої Вітчизни!

Нагадаємо, що ця премія присуджується за оборону й пропаганду українського слова. Засновники її – родина світлої пам’яті письменника, громадського діяча й мецената Дмитра Нитченка (Австралія) та Ліга українських меценатів.
Дмитро Нитченко (21.02.1905 — 27.05.1999) родом із Зінькова, що на Полтавщині, відомий подвижник українського слова: письменник (літ. псевдоніми Дмитро Чуб, Остап Зірчастий), журналіст, критик, літературознавець, педагог, меценат. Упродовж десятиліть він, проживаючи в Австралії, писав книжки і рецензував твори, що виходили українською мовою в діаспорі, популяризував, видавав і розповсюджував їх, щоб на виручені гроші опубліковувати нові. Він був лауреатом премії імені Г. Сковороди, Фундації Антоновичів, членом об’єднання українських письменників «Слово» та НСПУ. На знак пам’яті про його подвижницьку діяльність Ліга українських меценатів разом із його родиною, яка живе в Австралії, заснувала міжнародну премію його імені, яку щороку присуджують до дня народження письменника за пропаганду українського слова. Серед її лауреатів ті, хто справді активно пропагує українську книжку та захищає українське друковане слово: рецензенти, журналісти, видавці, бібліотекарі, працівники книготоргівлі, артисти й меценати з усієї України.

PS: Мабуть, сам Олександр Олексійович Польченко не дуже скоро побачить наш відгук, тому можемо написати дуже відверто. Ми раді, что маємо змогу працювати з Вами, вдячні Вам за те, що привчаєте нас до відповідальності, до дісципліни, а ще велика подяка за віру в нас і підтримку. Натхнення Вам і терпіння із всіма нами)))

Стаття в "Кримській Світлиці":

http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=9963

http://svitlytsia.crimea.ua/ks_7_12.pdf "Кримська світлиця" від 17.02.2012 (сторінка 11)