Мандрівка у чарівну країну «Артек» - 2012. Читайте тут: http://osadchenko.ucoz.com/news/mandrivka_u_charivnu_krajinu_artek/2012-09-24-18
Мандрівка у чарівну країну «Артек»
Всім привіт! Я - Іринка Осадченко, мені 11 років. Читачі «Кримської світлиці» вже знають, що я люблю мандрувати. Але не просто поїхати на море, купатись та засмагати. У кожній моїй подорожі обов’язково повинна бути присутня моя загадкова улюблениця – її величність Сцена, а також глядачі та побільше. А ще я люблю мріяти, а найбільше люблю, коли мрії здійснюються.
Цього разу мрія моя була величезною: не просто поїхати в Міжнародний табір «Артек», а відвідати його у складі фольклорного ансамблю «Радониця» для участі у Всеукраїнському фестивалі «Наша земля – Україна!». Знову впевнилась, що яким би сміливим не було твоє бажання, воно здійсниться, якщо, звичайно, ти будеш невтомно працювати і своєю наполегливою відданою працею наближати його. Ось так і я – маленька частинка колективу, і кожен з нас - солістів «Радониці» під керівництвом Полетнєвої Олени Миколаївни кожною своєю піснею, кожним концертним виступом, кожними щирими оплесками наближали це свято краси, пісні і танцю на 8 зміні МДЦ «Артек».
Артек... цьому слову притаманна якась магічність. Навіть, коли його вимовляєш, якийсь дуже витончений смак залишається на губах. Хочеться знову і знову промовляти "Артек, Артек, Артек", щоб відчути різні відтінки цього слова. Мабуть, немає в Україні такої людини, яка б не мріяла побувати в Артеці, і ми не виключення.
Отож, рік 2012. Серпень. Табір «Кипарисний». Третій загін. 21 день. 19 сердець «Радониці». Ми вже навік – історія. Ми – артековці!
Табір «Кипарисний» залишає незабутні спогади. Розкішна кипарисна алея, відчувається стійкий аромат хвої, крізь крону дерев тебе манить море. Скеля відокремлює табір від суєти та гомону туристичного Гурзуфа, створюючи атмосферу затишку. Ми підготувались до екскурсії по Артеку: знайшли та роздрукували собі інформацію про всякі цікавинки цього історичного місця. Кожний закуток справді має свою унікальну історію. Дачі, в яких живуть діти, мають велику енергетику століть. Нас поселили в одній із найгарніших будівль Артеку - «Туполевській дачі», побудованій в 1879 році, яка отримала свою назву на честь відомого авіаконструктора. Навіть руда білка – символ «Кипарисного», вже має досить поважний вік – 65 років святкувала цього літа. Неможливо забути, як затамувавши подих, ми проходили п’ятидесятиметровий тунель, пробитий в скелі, чекаючи, яка саме картина нам відкриється. Високо над морем з отвору, прикритого захисними металевими перилами, на який ми кожного дня дивились відпочиваючи на пляжі, ми побачили чарівну картину бухти Артеку аж до самої Ведмідь-гори. Блакитне небо, синє море, безліч чайок та зелені схили берегів – неперевершено!
Щоб потрапити у цей чарівний куточок, довелось позмагатись. Колективи із всієї України ретельно відбирались оргкомітетом фестивалю «Наша земля Україна». Кожен колектив є досвідченим у своєму жанрі. Наша «Радониця» стала одним з переможців, тому й отримала жадане запрошення на тематичну зміну «Ми – майбутнє твоє, Україна!». Перше випробування учасників чекало на святковому відкритті фестивалю. Для цього концерта два дні будували сцену на костровій площі табору «Лісний». Режисером цього свята став досить досвідчений і відомий Левон Агасян. Перед ним, як на мій погляд, стояло складне завдання – зробити двухгодинне свято української культури з усіх нас, включити у відкриття якомога більше колективів, зберегти динаміку та індивідуальність кожного з них.
Серпень в Криму – це спека, репетиції – це іспит. Поки колективи, чекаючи своєї черги спілкування із режисером, ховались в тіні дерев, той мужньо пікся на сонці. Але ця людина дуже коректно, дбайливо працювала з кожним, пояснюючи кому, куди і навіщо… До сцени, яка поступово прикрашалась, відношення в режисера взагалі було романтичне, він вимагав дати їй повітря, дати їй можливість дихати. Коли колективи, які з такою любов’ю відбирала директор фестивалю Тетяна Пасконова, виконали всі настанови майстра навіть лелеки прилетіли на наше свято. «Нам всім пощастило, бо це – цінний досвід роботи із режисером такого рівня», - говорить Наталія Яківчук. Всі його талановиті задумки ми змогли оцінити лиш побачивши увесь концерт, а поки що терпляче та зосереджено він складав з нас усіх велетенський пазл, заздалегідь намалювавши цілісну картину.
Настав час фестивалю. Поки учасники переодягаються і отримують остаточні поради керівників, на костровій починають збиратися табори. Кожен табір вигукує свої кричалки. «Рєчка, рєчка, опа-опа-опа-па», «О, Лазурний, опа-опа-опа-па», «Кипарисний, опа-опа-опа-па»… З кожною хвилиною дітей стає все більше, а вигуки починають змішуватись у єдиному хорі. Нагадаю, що ми – фольклорний ансамбль «Радониця», і кричати нам не можна, бо треба берегти голос для співу. Як же важко втриматись, коли тебе просто підхоплює цією бурхливою хвилею. Але і це ще не все. Ось вмикають пісні, присвячені Артеку. Ці пісні всі діти, відпочиваючі в таборі, співають на музичних заняттях. Серед них є пісні вже досить відомі і популярні, є ті, що написані зовсім недавно. В них про те, що таке країна Артек – це море, сонце, Ведмідь –гора, Абсолют, вожаті, діти і повний позитив нашого яскравого життя. Вожаті виходять вперед і показують рухи, а увесь загін повторює. Починається така собі інтерактивна масовка і тут вже просто неможливо встояти на місці, бо увесь організм наповнюється динамічною непосидючою енергією, притаманною тільки Артеку.
«Перед виходом на сцену ми дуже хвилювались, але виступили гідно», - каже Юлія Вінник. Колектив «Радониця» співає а-саpella і тому, ми - справжнє випробування для звукорежисерів, з яким вони впоралися на відмінно, особливо, коли учасники ансамблю починають рухатись у народному хороводі. Є в нашому колективі ще одна складна несподіванка – автентична манера співу. Нажаль, більшість концертів робить акцент на популярну музику і слухач звик саме до неї. Навіть коли виступають народні колективи, їх репертуар містить українські народні пісні в стилі, притаманному радянським часам. І кожного дня Україна втрачає тих бабусь і дідусів, які пам’ятають і співають обрядові традиційні народні пісні – автентичну первозданну музику. Ансамбль «Радониця» підключився до руху, який був започаткований Всеукраїнським фестивалем сучасної пісні та популярної музики «Червона рута», і відновлює автентичні пісні вивчаючи записи фольклорних експедицій. Для артековців також автентичний звук був незнайомим, тому коли солістка ансамблю Анастасія Полетнєва заспівала, по трибунах прокатилось незрозуміле «ох». Але коли воно справжнє, то не залишає байдужим. Енергетика наших пісень настільки сильна та наповнена нашими пращурами, що перша здивована реакція артековців змінилась бурними вигуками і оплесками, а наприкінці зміни багато колективів висловлювались, що вони в захваті від нашого співу. Олена Миколаївна Полетнєва принесла для нас радісну звістку: «Організатори фестивалю визнали, що «Радониця» - «Відкриття» цього року!». Відзначили організатори і те, що кожний учасник ансамблю «Радониця» має унікальні, раритетні українські костюми ручної роботи, збережені родичами та здобуті в експедиціях. Зазначили, що не бачили ще, щоб з такою гідністю сучасні діти носили старовинний одяг.
«Однією із задач фестивалю є збереження традицій українського народу. Я ніби поринула у далекі минулі роки!», - відмічає Поліна Макаренко. Ідея зібрати творчих дітей разом є грандіозною задумкою і належить директору фестиваля Пасконовій Тетяні, яка має небайдуже серце до української культури в усіх її проявах, намагається за допомогою цього фестивалю її популяризувати та підтримати. Кожна дитина, яка побувала всередині цього великого свята, прожила його кожною клітинкою, стала більш розуміти велич та унікальність своєї країни, буде любити її щиро та віддано і передасть це почуття своїм друзям, родичам, знайомим. Змінилось навіть ставлення до української мови. Майже всі учасники ансамблю, які знаходяться в повністю російськомовному середовищі, в кінці зміни висловили бажання розмовляти українською мовою. Вони захоплювалися тим, як ніжно та мелодійно їхні нові товариші розмовляють рідною мовою.
«Розкішним доповненням до концерту став святковий салют»,- відзначає Боровская Серафима, - «Залпи з кольоровими кульками, золотими хвостами, мерехтінням тисяч зірок та радісні голоси артековців.»
Відкриття фестивалю не залишилось без сюрпризів. Наприкінці концерту почалась справжня гроза. Заграли блискавки і пізньою ніччю стало світло, наче вдень. Але було дуже цікаво спостерігати, як діти всіх десяти таборів взявши свого вожатого і один одного за руки миттю вистроїлись у ланцюжки і почали «розповзатися» по домівках. Тепер Артек - велетенський спрут, серце якого на костровій «Лісного», а щупальця по доріжках між дерев. Все було добре організовано, ніхто не загубивсь і на початок зливи ми вже засинали у своїх ліжках, пригадуючи яскраві, неповторні моменти дня.
Але ж урочисте відкриття фестивалю - це тільки початок тієї казки, в яку ми потрапили! На протязі всієї зміни було багато можливостей кожному колективу показати свою майстерність. Найбільш запам’яталась «Погулянка», де можна було побачити обрядові традиції українського народу через бачення інших колективів, почути нові для себе народні пісні, прийняти участь в іграх та хороводах, поспілкуватись у більш домашній атмосфері. Ми відвідали творчі майстерні: «Гончарство», «Ткацтво», «Різьба по дереву», «Лялька-мотанка», «Вишивка», «Мережка», «Писанкарство», «Декоративний розпис». Кожен з нас привіз с собою на згадку ще й вироби народних майстерень: хто глечика навчився робити, хто мережку вишивати, хто різьбу по дереву, хто зробив собі оберіг з металу.
Деякі наші пісні стали "хітами" 8-ої зміни! «Радониця» - був єдиний колектив, який запросили на святкування Дня Незалежності в таборі Янтарний, де я ще й отримала 1 місце за виступ на конкурсі читців.
А прогулянка на пароплаві вздовж південного узбережжя! Які краєвиди!!! Особливо вражає, коли пароплав проходить між скелями Адалари! Існує легенда, коли проходиш між цими скелями, треба замовити бажання, і воно обов’язково виповнеться! Мабуть не важко здогадатися, що всі ми замовили?
В нас з’явилось багато друзів, таких як ми невтомних творчих особистостей. А наші серця буквально вкрали хлопці з Запоріжжя. Справжніми артековцями ми стали лише тоді, коли вставши вдосвіта і піднявшись на спину Ведмідь-гори зустріли новий день – світанок нашого нового життя. Багато років кожен з артековців, піднімаючись на Аю-даг несуть з підніжжя камінець і складають на вершині гори. Біля цієї символічної гори ми розсілися кругом, заплющили очі і приготувались слухати, як дихає Ведмідь. Але замість цього вожаті зверху облили нас водою. Оце була посвята!
Минають дні… Невже це було зі мною? З нами? Перечитую… написано небездоганно. Не передає і десятої частини вражень і відчуттів. Вмикаю інтернет. Ось вони – відгуки. «О, це був чудовий кінець цього літа. Милий перепелиний острів залишиться у моєму сердці», - пише Анастасія Полетнєва. Леся Ковалик продовжує: - «Ооох, Це було дуже круто. Спасибі за теплі спогади, які залишаться зі мною назавжди! Наш любимый Артек, Кипарисный - Артек, не забудем во век, ууууу». «Я дуже вдячна керівникові нашого ансамблю – Полетнєвій Олені Миколаївні за те, що завдяки їй ми добились такого успіху та отримали цю поїздку, яку я не забуду ніколи!», - відповідає Вікторія Гуменюк.
Кожен з нас знайшов у цій мандрівці щось нове, кожен залишив часточку серця, душі в Артеку, і кожен мріє повернутися у цю Чарівну країну дитинства знов.
PS: Ми вдячні фотокореспонденту «Кримської світлиці» Олексі Носаненко за чудові фотографії, які дозволяють нам повернутися в атмосферу свята та гармонії.
Іринка Осадченко, Сімферополь – Артек
Кожного, хто відвідує Артек, чекають музичні заняття, на яких діти разом із баянистом співають артековські пісні. Особливо цікаво, коли заняття проходять на четвертому поверсі одного з корпусів. Від палючого сонця вас захищає дерев'яний решітчатий навіс, десь внизу зелений похилий уклін закінчується синім морем. І ваші пісні летять десь вдаль, навкруги, зустрічаються з горами, супроводжують інші отряди по їх важливим справам. І ви летите разом із артековськими піснями. Ви летите...
Готуємось до поїздки в Міжнародний табір "Артек"!
