СЕСТРЫ ОСАДЧЕНКО

 VIII Всекримський конкурс учнівської та студентської творчості «Змагаймось за нове життя!», присвячений геніальній поетесі Лесі Українці, який був започаткований відомою громадською діячкою та меценатом п. Марією Фішер-Слиж (Торонто. Канада). Положення:

http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=9691

Повний текст газети "Кримська світлиця"  із фотографіями (сторінка 13)

http://svitlytsia.crimea.ua/ks_41_42_11.pdf

2008 рік. Ірина Осадченко - першокласниця.  Номінація охоплює 1-6 класи. Ірина  - першокласниця! і в цій же номінації виступає багато "Світанковців", серед яких самий успішний та досвідчений Кирило Сузанський. До вибору твору треба підійти дуже уважно. Обираємо "Роберт Брюс - король шотландський". Перечитуємо ще і ще, чим більше читаємо, тим більше розуміємо. Дивимось разів п'ять художній фільм "Хоробре серце" - заглиблюємось в епоху. Шукаємо в фільмі відповіді на питання що до костюма Ірини. А яка Шотландія без музики? Переслуховуємо безліч альбомів і жодна з композицій не підходить до нашого твору. І коли вже ми готові були відмовитись від пошуку, ми почули її. Вона і тільки вона була написана саме для нас!  Нехай автори не мають жодної уяви про нашу їм щиру вдячність за композицію, але тільки разом з нею все складалось у чудовий творчий результат. За пару днів до конкурсу - генеральний прогон та запис для програми ГТРК "КРИМ" "Чарівний кужелик" в рідних стінах каб. 303)))

В очікуванні виступу:

Це ж треба було так нарядитися))) Тимур Сукач підготував дуже сильний твір "В'язень". Не кожен може його донести. Коли Тимур читав - в залі багато матерів плакали...

Так і в Кирила одежа нам до пари)))  О це так зібралися...

Друзяки!

А це ми всі разом - "Світанковці", шанувателі творчості Лесі Українки. До конкурсу готові!

Нас тепло зустрічає зал ТНУ (Світлана Осадченко ледве виглядає на задньому плані) 

Номер 5! 

Довгесеньке очікування поки йдуть прослуховування в нашій возрастній категорії

Інтрига зберігається до останньої хвилини (Світлана вже добряче виспалась)

Троє отримують перше місце!!! Небувале!!! Сукач Тимур, Осадченко Ірина і... і... Хто???? Хто??? Скільки радості... Кирило Сузанський. Друзяки!

Спонсор гроші, які планувались для першого, другого і третього місць, був змушений поділити на трьох переможців! Перші гроші! Все вдалося!!!  А наступного дня всі діти, які отримали  перші місця вирушають у подорож до Ялти у музей Лесі Українки. Це незабутня подорож!!! Крім самої подорожі запам'ятався виступ біля пам'ятника Лесі Українки. Коли   його читала, то відчула справжнісінький відрив, повну свободу, просто парила над Ялтою, над всіма тими, хто з кожною хвилиною зупинявся біля нас.  Людей все більшало і більшало, людей які мали змогу чути, розуміти, відгукнутися... Оплески... Люди... І найдорожча похвала від Олександра Польченка. Рухаємось далі!

2009 р. Рік попередній показав, що конкуренція серед читців дуже висока і підходити до вибору твору треба дужу і дуже уважно. Знову була  перечитана якщо не вся, то майже вся спадщина великої Лесі Українки, інтернет видання нам дуже допомогли.  Найбільше нам подобається сайт

 http://www.l-ukrainka.name

Саме на ньому ми і знайшли твір, над яким і почали працювати. Це "Королівна". Вірш важкий для дитини, да і для дорослої людини він також важкий. Але все ж...   Репетиції були нелегкими. Важко давалися характери. Вперше розійшлись думки наші та керівника Алли Петрової, що до  музики  у якості супроводу до твору. Вагались до останньої хвилини. А що до костюма - суперечок не було. От тільки довгенький хвіст на костюмі цілий день лякав маму, бо мав великі шанси  бути зажатим ліфтом корпуса ТНУ. 

    Ця зима була справжньою. Але нас не залякати. Все готово до конкурсу Лесі Українки - найяскравішої події лютого. Вирушаємо!

Якщо ви вперше збираєтесь прийняти участь в конкурсі Лесі Українки, то є декілька важливих моментів, про які ви повинні знати. Збираємось, скажімо, о 9-00 в холі будинка - свічки біля зупинки "Гуртожитки ТНУ"  і тут  за столами вас вже чекає група організаторів, чия задача зареєструвати вас, звідки ви, хто ваш керівник, і саме тут ви витягаєте номерок - яким за номером у своїй віковій категорії ви будете виступати. Тут є маленькі хитрощі. Так як реєструють дівчата, яким все рівно хто ви і звідки, то моя вам порада - попросіть дозволити витягти інший номерок, якщо, така вже невдача, у вас він 42, або 37. Дівчата добрі і вони, скоріше завсе дозволять, якщо ви прийшли вчасно і немає натовпу, який бути кричати про справедливість. Дівчат за таку поступлевість ругати неможна, бо можливо в загалі не буде 42 претендента, а ви, прийшовши першим виступатимете останнім. Отака правда життя.  Поступово народ збирається в холі, переодягається, дивиться друг на друга, як на потенційних конкурентів, знайомиться, спілкується. 

Далі всі збираються в актовій залі, де починається офіційна частина. Треба сказати, що  тут дуже красиво, стильно, зручно, відчувається клопотлива рука хазяїв. Всіх учасників вітають організатори та спеціальні гості, нагороджують переможців у тих номінаціях, які вже закінчили змагання, оголошується регламент та кабінети.

Ми, як завжди, по одинці не ходимо і присутність друзів надає нам сили.  Конкурс - це велике свято, велика подія у житті кожного "Світанковца". Це підсумок роботи над образом, це втілення  відчуттів, це перевірка на розуміння глядачем. Не заради перемоги, хоча це надзвичайно приємний момент. А заради  відчуття задоволення і в процесі виступу, і в момент отримання аплодисментів. Аплодисменти слухачів - це заряд позитиву і енергетики набагато більший, ніж Диплом, чи Грамота, чи подарунки. Але подарунки - це завжди несподіванно і приємно, а Грамоти дуже потрібні у різних там інстанціях, але про це потім. 

Зосередження на максимумі - почались конкурсні прослуховування. Хоч інколи твори Лесі Українки повторювались серед читців, але в кожного звучали по-своєму. Ганна Сосєдко читала так, що по спині повзали мурахи. Це дивне відчуття. Ти ж зовсім не хотів так вникати і так переживати, але поза твоєю волею спина просто оживає. Комусь заважає хвилювання, але Ані в творі її хвилювання  тільки допомогло. Було  дуже круто. І жюрі це теж помітило. Аня стала однією з переможців. 

Все, що буде далі - не треба знати організаторам, тому що їм це не сподобається. Як тільки перша група читців закінчила свої виступи, всі поспішають вниз, на перщий поверх,  в їдальню. Конкурс Лесі Українки  - самий смачний і турботливий із всіх конкурсів, тому що для кожного учасника вже приготували щось поїсти. Конкурсанти швидко прибирають в свої животи те, що було, але цього завжди мало молодому  організму, який готовий поглинати все 24 години на добу. Тому купується все, що є. 

Набравшись сили, діти забувають, чому їх навчали у школі та дома. Серед їх розваг  - екстремальні фото і переміщення на ліфті догори-вниз-догори-вниз. Скільки разів? А ніхто ж не обчислював. Але до 15-ої години, раніше претенденти не закінчують виступи, думаю разів по 20, як найменше.

Думаю, що перш, ніж вкусити все-таки зрозуміли, що виноград не справжній, інакше ТНУ вже б помітив, що ягідок поменшало.

І знову хвилювання виходить на перший план, скоро оголосять результати конкурсу. Всі втомлені, особливо жюрі. Але вони стримані і хвилюються теж, бо дуже складно було визначати переможців. Радіємо за друзів і не знаємо, чи ми просто учасники, чи все-таки нам знайшлось місце серед перших місць. Цього року "Королівна" отримала Диплом II ступеня. Ми згодні... не до кінця все було додумано, відчуто. "Королівна" від Лесі Українки залишилась для нас загадкою,  надто складним твором.

Зовсім скоро всі ми - діти всього Крима, залишимо корпус Національного університету. Ми повернемось тільки через рік, щоб охопити всі куточки і дитячими бешкетуваннями, і Лесіним словом. Через рік... А поки що - фото, і ще одне, і ще, і перед останнє, і останнє... Ви таки добре старалися, тому що газети надрукували одну із цих фотографій. 

Разочок біля паркану, другий... А завтра у велику подорож: переможці завжди читають у мізеї Лесі Українки в місті Ялта. 

http://lesiaukrainka.crimea.ua/ 

Ще один момент, за який треба завдячити організаторам - подорож. Але це - завтра. А зараз - відпочивати)))

 2010 р. Далі буде...

2011 р.  Цього року Ірина Осадченко працювала на твором Лесі Українки "Русалка".  Цю серію фотографій можна назвати: "Обличчя конкурсу Лесі Українки". Ми не знаємо майже нікого з цих багатьох дітей, але всі вони люблять українську мову та поезію Лесі Українки.

       Це Осадченко Ірина із Тетяною Захаровою. Ця жінка - душа конкурсу "Змагаймось за нове життя". 

       Ірина Осадченко та друзі із театральної студії "Світанок" -  Бараненко Алевтина та Ксенія Мусатенко.

Організатори завжди дбайливо ставляться до учасників, тому і не забули про подарунки для всіх)

Далі буде про поїздку у будинок Лесі Українки у ювілейні 140 років...

2012 р. В цьому році Іринка не брала участь у конкурсі. Чому? Ця відповідь дуже важлива, особливо в тих обставинах, які склалися цього року. Серце рвалось, неможливо було втримати себе вдома в той час, коли тривало змагання. Але неможливо було й прийти та не виступати - важко дивитись на всіх тих, хто тримтить від хвилювання та божеволіє від очікування. Важко, бо можна не втриматись і  стати учасником. Але все таки та сама причина, яка втримала цього року  поза великою подією - конкурсом "Змагаймось за нове життя", це невдосконалене  бачення нового твору Лесі Українки. Не будемо називати якого саме, бо він в процессі розробки та зрозуміння. Вдуматись на хвилинку: не виступали не з того, що не хотіли, не з того, що не могли, не з того, що боялись програшу... Головне те, що не встигли зрозуміти всю глибочінь Лесіних думок, супроводити їх своїм бачення та відчуттям. Бо твір, який не є гармонічним для виконавця, в якому лишились якісь незрозумілі, невідпрацьовані штрихи не може задовольнити ні конкурсанта, ні слухача, ні журі, нікого... Але така наша думка.

     Як прикро було дізнатись після конкурсу, що відео-фрагменти, які є на нашому каналі хтось використав, як основу для копіювання. Не пошуку себе - унікального, єдиного, неповторного, скрізь призму Лесіних думок, скрізь час і покоління, а просто ФОРМАЛЬНУ КОПІЮ вдалого номеру, зробленого майстром Петровою Аллою Володимирівною. Сумно тільки за дівчинку, за відгуками слухачів вона дуже яскрава й талановите,  а тобто готова для творчого прочитання творів. Сумно, що в неї немає майстра, який надихне на пошук, покаже яким незабутнім та неповторним є процес роботи над віршем, як багато треба зрозуміти в ньому і скільки цікавого сховалось за кожним словом відомої поетеси. Ми не чули і самі не бачили, то  і не будемо нікого звинувачувать. Це тільки роздуми по темі, яка виникла  після конкурсу Лесі Українки "Змагаймось за нове життя" у 2012 році. Будемо сподіватись, що все буде добре) Але відео почнемо трішечки обережніше показувати. На великий жаль(